Трипільський ліцей Української міської ради Обухівського району Київської області

Керівник – ДАВИДЮК НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

Адреса: 08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Шевченка, 102

Електронна адреса: 33216@ukr.net

Телефон: (04572) 3-32-16

Графік роботи: Пн.-Пт. 8.00-16.00, Сб.-Нд. вихідні

Історична довідка

Ось славні сторінки історії Трипільської школи. Кожна її віха варта окремої розмови. Розпочнемо з давнини.

Протягом ХVІІІ століття – древнє Придніпровське містечко Трипілля належить Київсько-Софіївському кафедральному монастиреві. Перші відомості про школу містечка Трипілля ми маємо від 1723 року. Це означає, що школа в Трипіллі існує протягом 298 років.

Це означає, що не переривається на цих прадревніх кручах нить, що зв’язує трипільців всіх поколінь і епох – від хліборобів неоліту до хліборобів сьогоднішніх і не переривається їй ніколи, бо тут знаходиться пуповина землі української.

1723 рік, було тоді в Трипіллі 197 дворів, три школи, один шпиталь та три церкви.

1765 рік. При церкві Святого Миколая трипільського монастирського маєтку, працювала школа грамоти.

1834 рік. В містечку Трипілля була відкрита парафіяльна школа, в якій навчалося 30 учнів.

1880 рік – відкрито однокласне приходське училище, перетворене в 1902 році на двокласне.

1900 рік. На передодні першої світової війни в містечку, крім двокласного приходського училища, були дві приватні школи, за бажанням купців та торговців, було відкрите приватне комунальне училище.

Протягом 1918-1919 років – школи в містечку не функціонували.

Дослідник Трипілля М.Ф. Петриченко пише, що 1-3 лютого 1920 року в Трипіллі відбувся І-й з’їзд волревкому, на якому з доповіддю про шкільництво виступив двоюрідний брат Зеленого – Пилип  Іванович Терпило. На доповіді було прийнято рішення: перейменувати двокласне училище на двоступеневу трудову школу з обов’язковим викладанням українською мовою, при школі організувалися столярна і слюсарна майстерні. Організатором і завідуючим Трипільською трудовою школою обрано Пилипа Івановича Терпила.

Затверджено і список вчителів цієї школи, в який увійшли сестри і брат Пилипа Івановича.

Року 1923-го Трипілля увійшло до складу Обухівського району Київської округи Київської губернії.

В Трипіллі почали працювати семирічна трудова школа, в 5-7 класи якої ходили діти з Халеп’я, Жуківців, Верем’я, Щербанівки. На Киселівці працювала початкова школа, яка в 1936 році була реорганізована в семирічну трудову школу.

Створилися також школи ліквідації неписемності, а також школа колгоспної молоді ткацтва і вишивання.

В селі працював дитячий будинок.

1 вересня 1938 року Трипільській семирічці присвоєно статус середньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням.

В 1939 році над Дніпром виріс великий двоповерховий будинок середньої школи.

10 січня 1940 року трипільські школярі сіли за парти в новому приміщенні школи.

До війни всього три рази встигла випустити своїх випускників Трипільська середня школа.

1939 рік – перший її випуск, школу закінчило 19 учнів.

1940 рік – закінчило школу 36 учнів.

18 червня 1941 року – 22 учні нашої школи зібрались на свій випускний вечір.

8 листопада 1943 року фашистів вигнали з нашого села. Школа зруйнована, але дітям потрібно вчитися. І за цю нелегку роботу взялися вчителі. Їхніми руками було відремонтовано 4 класи, навозили дров і 1 грудня 1943 року школа почала працювати.

В перший клас пішли в школу в 1943 році 27 учнів 1934-36 року народження.

В 1953 році учні закінчили школу. Більшість випускників стали інженерами, військовими, вчителями.

В 1960 році приміщення Трипільської середньої школи було передано Дитячому будинку. Учні нашої школи навчалися в трьох будинках: на гамазеї, одноповерховий будинок над кручею, та в розкуркуленій хаті.

28 жовтня 1968 року відбулася знаменна подія в житті нашої школи. Вся школа організовано, з прапорами через все село перейшла до нового приміщення школи. В дворі школи відбувся урочистий мітинг.

В 50-80 роки ХХ ст.  в школі було 3 хори, які охоплювали майже всю школу. Хор учнів 5-7 класів, 8-10 класів, вчительський. Далеко за межами Трипілля славився вокальний ансамбль дівчат, драматичний гурток. Трипільські школярі мали свій гімн, слова і музику до якого написав колишній вчитель нашої школи Корчинський Чеслав Миколайович. З великим піднесенням школярі виспівували „Не забути круч високих, школу рідну над Дніпром”.

1990 рік. Школа працює в умовах національного відродження. Все більше зростає роль школи у формуванні особистості, здатної забезпечити подальший розвиток нації. Широкого розмаху набув учнівський рух „Моя земля – земля моїх батьків ”, в якому приймають участь наші школярі. Учні приймають активну участь в проведенні фольклорних свят села, району та навіть області. В школі проводяться свята за народним календарем.

9 травня 2001 року в школі урочисто відкрито музей бойової слави села в якому розміщені матеріали за темою „Трипільщина в роки Великої Вітчизняної війни”.

Протягом існування школи в ній працювало 9 директорів :

Кривко Іван Юрійович

Булавин Галина Павлівна

Мірошніченко Микола Васильович

Омельченко Семен Никифорович

Огарко Васильл Гнатович

Овсієнко Федір Антонович

Овчаренко Микола Трохимович

Анопрієнко Михайло Романович

Давидюк Наталія Іванівна

Надійними помічниками директора школи були його заступники :

Зварич Іван Якимович

Євлашенко Семен Никифорович

Омельченко Семен Никифорович

Грінченко Галина Кіндратівна

Ярмоленко Марія Кузьмівна

Овчареенко Микола Трохимович

Журавльова Людмила Василівна

Трусевська Ольга Іванівна

Довгопол Надія Андріївна

Остапенко Лідія Вікторівна

Кухарчук Руслана Володимирівна

Школа пишається своїми випускниками. Два випускники стали Героями соціалістичної праці – Бельдій Ілля Семенович, голова колгоспу „Придніпровський” та Павленко Меланія – фрезерувальниця заводу „Арсенал”.

Наші випускники кандидати наук – Дзюбенко Микола Іванович, професор астрономічного факультету Київського державного університету; Горбенко Петро Карпович – професор, Викладач КПІ.

Наші випускники працюють викладачами у вищих навчальних закладах країни. Кравченко Галина Олексіївна – Український педагогічний університет ім. Драгоманова. Пасічний Микола Андрійович – Державний університет ім. Т.Г. Шевченка, фізико – математичний факультет.

Ми гордимося, що наш випускник – Терпило Валентин Павлович був першим заступником В.Ющенка – голови національного банку України. Миколенко Петро Петрович – головний казначей Київської області. Олексенко Сергій Лук’янович заслужений артист України. 40 років працював в драматичному театрі ім. Франка. Нещерет Тетяна Іванівна – поетеса, артистка драматичного театру м. Запоріжжя. Горловий Михайло – член спілки художників, член спілки письменників України, скульптор, поет. Приходько Олексій Тихонович – архітектор. Терпило Віктор Григорович – начальник транспорту в м. Київ. Петренко Петро Григорович – начальник СБУ м. Вінниця.

Багато випускників нашої школи стали вчителями.

Велика Вітчизняна війна сніговою лавиною скотилася на нашу землю. Людям різних професій довелося залишити свою улюблену роботу і взяти до рук автомат. Вони стали солдатами. Серед цих людей були і вчителі нашої школи, які рішуче стали на захист своєї Батьківщини. 22 вчителі нашої школи йшли боронити рідну землю. Четверо так і не повернулись з війни.

Ось їхні імена:

Кривко Іван Юрійович;

Дзявун Михайло Ничипорович;

Огарко Василь Гнатович – нагороджений медаллю „за бойові заслуги”;

Євлашенко Сергій Михайлович – нагороджений медалями „за бойові заслуги” та „за відвагу”.

Гаркавенко Григорій Васильович;

Чечко Петро Олександрович;

Мірошниченко Микола Васильович;

Шокало Олексій Захарович – нагороджений Орденом Червоної Зірки;

Овчаренко Микола Трохимович – нагороджений медаллю „За перемогу за Японією”

Дорогань Володимир Миколайович – нагороджений медаллю „за бойові заслуги”;

Грибков Григорій Іванович – нагороджений Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня;

Зварич Іван Якимович – нагороджений Орденом Слави ІІІ ступеня, Орденом Вітчизняної війни І ступеня;

Трав’янко Григорій Васильович – нагороджений Орденом Червоної Зірки;

Михайлюк Григорій Феофанович – нагороджений медаллю „за бойові заслуги”;

Терпило Микола Максимович – тричі нагороджений медаллю „за відвагу” та Орденом Вітчизняної війни І ступеня;

Пономаренко Леонід Корнійович ;

Саєнко Іван Семенович – загинув (вчитель української мови та літератури);

Лисенко Василь Іванович – загинув (вчитель хімії) ;

Колесник Йосип Петрович – загинув (вчитель початкових класів);

Морванюк Іван Степанович – загинув (вчитель фізики);

Мовчан – загинув, учитель початкових класів;

Коцюрба – загинув, вчитель алгебри і геометрії.(ім’я та по батькові цих вчителів відшукати не вдалося).

Нехай їхні імена засяють у світлі вдячної пам’яті нащадків і назавжди залишаться в історії нашої школи.

Школа! Священна домівка, все починається в ній з учителя.

Якось Цицерон розмірковував: маючи поганих кравців не матимемо гарного одягу, якщо погані пекарі – їстимемо такий – сякий хліб, а якщо матимемо поганих вчителів , то не буде у нас майбутнього.

У нас буде майбутнє! І заради цього майбутнього освітянська робота Трипільської школи не припинялася у найкритичніші моменти історії.

Роки летять, але наша школа не старіє, вона відроджується з кожним першим вересня.

Школа – це свічка творчості. Горить і не згасне її полум’я у педагогічному колективі.

З 2021 року Трипільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Обухівської районної ради Київської області перейменована в Трипільський ліцей Української міської ради Обухівського району Київської області.