Жуківцівська гімназія Української міської ради Обухівського району Київської області

Виконуюча обов’язки керівника – МЕТЕЙКО ОЛЬГА ІВАНІВНА

Адреса: 08742, Київська обл., Обухівський район, с. Жуківці, вул. Гагаріна, 5

Електронна адреса: gukivtsivskazoh@i.ua

Телефон: (04572) 3-03-33

Графік роботи: Пн.-Пт. 8.00-16.00, Сб.-Нд. вихідні

Історична довідка

Коріння історії Жуківцівської школи сягає середини ХІХ ст. 1 жовтня 1860 року з ініціативи священика Феодосія Славинського у Жуківцях вперше відкривається однокласна ( з Трирічним навчанням ) церковно-приходська школа. У ній навчалося 30 хлопчиків і 12 дівчаток. Навчання проводив сам священик і його п’ятнадцятилітня донька Марія. Очевидно, цю школу вони створили своїм коштом і коштом селян, бо в «Сказаниях о населенных местностяхъ», зібраних Л. Похилевичем у 1864 р. про роботу цієї школи в с. Жуківцях ще не згадується.

          Перше писемне підтвердження про церковно-приходську однокласну школу в с. Жуківцях дано в «Списках населенных мест Киевской губернии 1900г.». Цю школу в свій час закінчив Гуленко Корній Кіндратович, який в майбутньому взяв на себе клопіт про будівництво нової школи.

             7 лютого 1899 р. відбувся схід села, де було прийнято рішення про будівництво нової церкви Косьми і Даміана, а разом і двокласного училища в комплексі з церквою. Селяни бідні, але на будівництво самі зібрали 2801,5 крб., а з казни просили ще 10000 крб.

            З цим клопотанням Жуківецький просвітитель Гуленко Корній Кіндратович по сходинках духовної ієрархії домігся потрапити аж до Патріарха всієї Русі. Патріарх задовольнив прохання селян. І вже в 1905 році в селі була освячена нова церква,  14 листопада, в день святих Косьми і Даміана, а 1 вересня 1905 року було відкрито двокласне училище.

             Повністю будівництво училища закінчено у 1914 р. В цьому приміщенні школа працювала до 1980 року.

              Школа пережила важкі часи свого становлення і розвитку. Передреволюційний час, перша світова війна, громадянська війна. Важким було в той час становище вчителя на селі. Про це свідчать як старожили, так і історичні документи того часу. Але не дивлячись на такі важкі часи, Жуківцівська школа відігравала велику роль у розвитку села, у навчанні і вихованні гідних громадян своєї держави. Школа випустила у світ багато учнів, якими ми гордимося. Вони є гордістю не тільки нашого села, а і всієї України. Ось деякі з них:

Степан Пантелеймонович Петруня – офтальмолог, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар УРСР, почесний громадянин м. Луганська. Народився в 1901 році в с. Жуківці в дуже бідній сім’ї. У 1914 році закінчив Жуківецьку двокласну школу. Після громадянської війни поступив в Київський медичний інститут, спеціалізується на очних захворюваннях. Після закінчення інституту його направляють на роботу в Донбас. Там він веде активну практичну і організаційну роботу по боротьбі з дуже поширеними тоді очними захворюваннями, такими як глаукома, трахома та ін. Організовує і створює інститут очних захворювань в м. Луганськ. Розробляє свою методику пересадки рогівки.

       Здійснив більше тридцяти п’яти тисяч успішних операцій. Захистив докторську дисертацію. Його опонентом, а згодом і товаришем був знаменитий лікар Філатов з Одеси.

          Петро Олексійович Білик – Герой Радянського Союзу, генерал армії, командуючий Забайкальським військовим округом. Народився 6 жовтня 1909 року в селі Жуківці в сім’ї селянина-бідняка.

          З 1920 р. по 1925 р. Петро Олексійович вчився в Жуківецькій школі.

           Через злиденне життя в 1925 році його влаштовують в трудову колонію № 2 м. Києва, після закінчення якої він поступає в Київську військово-піхотну школу. З того часу і до останніх днів життя Петро Олексійович перебував у лавах захисників Вітчизни, пройшовши шлях від рядового солдата до генерала армії.

           Федір Пилипович Гладуш – Герой Радянського Союзу. Народився 12 вересня 1913 року в с. Жуківці, в сім’ї селянина-бідняка. У 1925 році закінчив 4 класи Жуківецької школи, в 1929 році – 7 класів Трипільської. З 1929 по 1931 р. працював у рідному колгоспі. У 1940 р. закінчив Полтавське Військове авто технічне училище. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, навчав молодих воїнів водінню танків, а в 1944 – пішов на фронт танкістом.

      В січні 1945 р. в боях за польське місто Сохачов виявив надзвичайну мужність і відвагу, за що Указом Президії Верховної Ради СРСР йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

       Життя поступово починає стабілізуватися. В селі вперше в районі в кінці 20-х років створюють дитячий садок. Його заснувала сирота  Олександра Нечипорівна Олександренко.

           Школа веде активну роботу по ліквідації неграмотності серед населення. Організовуються хати-читальні, до цієї роботи залучаються не тільки учителі, а й грамотні жителі села, що вже мають семирічну або й середню освіту. Поступово стабілізується  склад учительського колективу.

      З 1926р. по 1933р. директором школи працював Щипанівський. В 1933 році був репресований.

       З 1933 року по 1935 рік директором школи був Шульга Микола Петрович родом з Трипілля. Перед війною по комсомольській путівці був направлений в Сизранське авіа училище Куйбишевської області. В роки Великої Вітчизняної війни загинув в чині підполковника.

      З 1935 року директором школи призначено талановитого педагога, вчителя німецької мови Керушенка Нечипора Нечипоровича родом з Копачева, завучем – вчителя географії Борисенка М.О.

         Під час окупації села школа працювала дуже мало, десь з півроку. Після звільнення с. Жуківці від німецьких окупантів з березня 1944 року школа знову почала працювати, щоправда, відкрили тільки початкову школу.

            Виконуючим обов’язки директора школи була Ніна Григорівна Борисенко.

            У 1945 році директором школи призначено учителя початкових класів Андрущука Анатолія Герасимовича.

            Поступово з початкової школа знову переростає в семирічну. Директором уже семирічної школи у 1949 році призначено вчителя російської мови та літератури Олександрова Анатолія Сергійовича. Завучем – учителя математики Терпила Миколу Максимовича. Педагогічний колектив поповнюється новими кадрами.

            Життя у повоєнному селі закипіло, завирувало знову. Вчителі продовжують працювати по мікрорайонах села по ліквідації неписьменності. Приблизно у 1951-1952 р. при школі почала працювати заочна школа. 

             У 1952 році у школі святкували перший післявоєнний випуск учнів Жуківецької семирічної школи.

             В 1962 році директором школи був призначений Петро Семенович Топчій. Він розпочав капітальний ремонт навчального корпусу школи та житлового приміщення. Частину житлового приміщення переобладнали під чотири класи. В школі вперше в районі організовано кабінетну систему навчання. Тут вперше в районі серед восьмирічних шкіл було організовано їдальню для учнів. Обіди були надзвичайно дешеві, до 20 копійок. Петро Семенович прагнув, щоб його вихованці були всебічно розвиненими, загартованими. Тому зразу після капітального ремонту школи приступили до будівництва стадіону на місці руїн колишньої церкви.

              Для підвищення ефективності уроків трудового навчання школа бере в колгоспі землю розміром 1 га, на якій організовує навчально-дослідні ділянки. На них були сад, польова і овочева сівозміни, колекційні ділянки. На колекційних ділянках вирощували лікарські рослини, елітне насіння польових сільськогосподарських культур, досліджували нові невідомі культури ( сою, чумизу, амарант ).

             З часом гостро постає питання про будівництво нової школи. Старі навчальні корпуси приходять в аварійний стан.

              У 1980 році нова школа з просторими світлими класами гостинно відкрила двері перед учнями. Школу продовжували добудовувати з перспективою перетворення її на середню. Треба було створити кращі умови для навчання учнів шестилітнього віку. З цією метою добудували цілий блок приміщень для початкової школи: чотири класні кімнати, спальня, ігрова кімнати, кабінет трудового навчання, їдальня, майстерня з підсобними приміщеннями. Повністю будівництво школи завершене у 1986 році.

               З 1989 року директором школи призначено Басенка Василя Андрійовича, який працював на посаді до 2019 року. У 2019 році Василь Андрійович пішов на заслужений відпочинок.

               З 2019 року керівництво школою здійснює  виконуюча обов’язки директора школи Метейко Ольга Іванівна ( у школі працює з 1984 року, а з 1989 року на посаді заступника директора ).

                4 лютого 2021 року школу перейменовано в Жуківцівську гімназію Української міської ради Обухівського району Київської області.  На даний час в школі навчається 85 учнів. Навчальний процес здійснюють 16 вчителів. Чотирнадцять з них мають вищу педагогічну освіту,  один – вищу технічну і один – середню спеціальну. Десять вчителів мають вищу кваліфікаційну категорію, з них дев’ять – педагогічне звання «Старший вчитель». Один вчитель має звання Відмінника народної освіти.